Як-би тобі довелося

Як-би тобі довелосяВ нас попанувати,То знав би ти, панебрате,Як їх називати,Оттих твоїх безталаннихДівчаток покритих;А то верзе біси-зна-що.Та й думає: ми-то,Ми-то людям покажемоОціх безталанних.Та навчимо шануватисьПаничів поганих.Шкода й праці! Поки села,Поки пани в селах, —Будуть собі тинятисяПокритки веселіПо шиночках з москалями,І не турбуйсь, брате!— Добре, кажу. А все-такиНевеличку натеОцю одну останнюю.Слухайте ж, панята!Дівчата на луці гребли,А парубки копиці клали,Та знай на сонце позірали,Та нісенітницю верзли:Звичайне, хлопці; а дівчата,Мов ті сороки, цокотали,Та до криниці учащали —У яр погуляти.Найкращая з всёго селаДавненько вже у яр пішла,Узявши глечик, та й немає;А лановий і не шукає,Мов і не бачить. Не новийОцей лукавий лановий:Стара собака, та ще й бита.У бальці стало щось кричать.Побігли хлопці рятувать.Аж там панич несамовитий,Недоліток таке творить —Сердешну дівчину мордує;Сердешна дівчина кричить...Прибігли хлопці; не рятують —Бояться пана. А один,Що-наймолодший, озірнувшись,Та вилами панаІ просадив, мов ту жабу...Застогнав поганецьТа й опригся. Порадились,Дали в город знати,Суд наїхав; подивились,Попились завзятоСудовики. ЗаковалиХлопця молодого,Та в тюрму заквасували,Та й більше нічого.На верстовім шляху в поліКорчма під вербоюСтоїть собі в холодочку;А по-під корчмоюСидять в путах арестанти.Трохи одпочитиПозволено бідолахам,Та води напитись.Сидять собі, розмовляють,А де-хто й куняє.А з-за гори поїзжанеНа шлях виїзжають,Аж три тройки. І, звичайне,Коло корчми стали:Дати коням одпочити;Та й дружки пристали,Співаючи. От-то-ж стали.Молодая встала,Взяла кварту оковити,Та й почастувалаСердешного невольникаІ ёго сторожу.Коли дивиться — погляне, —Боже, милий Боже!Між невольниками в путахТой самий єдинийЇї местиик безталаннийНесе з УкраїниАж у Сібір ланцюг-пута.А ти будеш тутаУ роскоші і не будешНі знати, ні чутиЁго плачу вседневного.Не почастувалаСвого местника святогоІ не привітала;Тілько глянула на ёго.Та й більше нічого.По переду поїзжанеРушили в дорогу,А за ними й невольникиПобрязкали путомПо-над шляхом. І нікогоНе видно, не чутиКоло корчми; одна собіПоки-що осталасьЗ шинкаркою. Кругом неїДимом розстилаласьВ полі курява.І смерклося.І вік невеликий,Не тілько день. На хуторіТанці та музикиАж до півночи. ПриданиПостіль пійшли слатиУ комору; а молодаВийшла мовчки з хати,Та й пропала. Скрізь шукали,До світу шукали,Та не найшли. Де ж поділась?Де? ПомандрувалаЗа невольником убогимУ Сібір... Та й годі.