Стільки щастя — Василь Чумак

Стільки щастя, що боюся. Залоскоче, як русалка.Шовковинками проміння перев'яже, обів'є.Заполонить. Зацілує ніжно-ніжно, палко-палко.Всю жагу — зоревий трунок, п'яний трунок — ізоп'є.

Тільки мент. Обламок менту — блискавично-перебіжний.І не буде, — і шукати мов заказано мені.Хочу знову. Хай полонить. Хай цілує палко-ніжно.…Усміхається проміння срібним жалем на вікні.