Я порву ті вінки

Я порву ті вінки, що сплітались в добу лихоліття,розтопчу, розмету їх у попіл, у порох, у сміття.Замісць них я розсиплю пісень злото-соняшні хвилі,як ті птахи меткі, як ті птахи меткі-легкокрилі;оточу їх сріблом; загартую могутністю криці;дам їм крила вітрів і натхну їх вогнем блискавиці,і пущу. Хай летять мої думи — пісні — метеори —не в палаци гучні, не в безмежні блакитні простори,а в хатину людську, де в кутках оселилися злидні.Мої співи прості і робочому серцеві рідні,І засяють вони, як ті зорі у небі глибокім, —і не буде тоді робітник-селянин одиноким.